Сьогодні до вашої уваги останній запис на тему альтернативної системи освіти із серії чисто гіпотетичних міркувань. Далі я буду намагатися давати конкретні поради, основані на власному досвіді, а також кейсах компаній, з якими я тісно співпрацював. До речі, коли я проводитиму відбір кейсів, буду звертати особливу увагу як раз на той фактор, про який хотів би поговорити сьогодні. Мова піде про дуже серйозну (на мою думку) проблему стартапів та малого бізнесу в Україні, що пов'язана з високими ризиками інвестування в нашу державу.

Власне, це і є проблема, а із неї витікає наслідок - інвестори не готові вкладати в компанії, що працюють під українською юрисдикцією. Що це дає на практиці? А маємо ось що:

1) Наші стартапери створюють чудові проекти для закордонних ринків, вирішуючи проблеми цих самих ринків і виплачуючи податки іншим державам;

2) Наші спеціалісти масово переїзжають жити та працювати за кордон;

3) Наші інвестори орієнтуються на чужі ринки, а гроші - знову ж таки - ідуть десь туди...

Фактично це все можна позначити єдиною простою і жорсткою фразою - ми інвестуємо безцінний і дуже якісний ресурс в чужу економіку. На власному прикладі я зіткнувся з цим абсолютно випадково, коли почав займатися у Польщі українськими стартапами. Місцеві інвестори з перших хвилин дали зрозуміти свої умови інвестування: компанії повинні бути зареєстровані в РП, костяк команди має дислокуватися в Польщі, продукт має бути орієнтований в першу чергу на польський ринок. Мені це здалося дуже логічним, і тільки нещодавно до мене дійшло, що в українських інвесторів позиція по всих трьох пунктах кардинально протилежна... Ця думка зараз не дає мені спокою, і я навіть відчуваю свою причасність до відтоку мозкової маси із України, що в принципі не дуже приємно. Навіть проскакує в голові варіант, чи не звернути проект Next.Step або як мінімум кардинально його перепрофілювати з заточкою під український ринок, який саме зараз критично потребує нових якісних рішень.

В лютому цього року, коли я ще навіть уяви не мав, що буду займатися стартапами, на IT-Expert публікували мою статтю про інвестиції в українські ІТ-компанії. Там я вже зачіпав проблеми, про які говорю зараз. І, як мені здається, не я один ці проблеми помічаю. Але актуальним залишається питання, що з ними робити. Тим більше в умовах серйозної політичної та економічної кризи. І ось що я думаю на цей рахунок.

В першу чергу нам варто залучати інвесторів, які готові ризикувати, вкладаючись саме в українські компанії, що будуть розробляти свої продукти для місцевого ринку і платити податки в місцевий бюджет. А для цього потрібні якісні реформи в розділах законодавства, що стосуються корпоративних взаємовідносин та підприємництва. Для мене абсолютно не зрозуміло, чому такі реформи не те, щоб не проводились, а навіть не ініціювалися, хоча в Раді минулого скликання були люди, які б могли підняти дане питання. Добре, спишемо це на ущербність партії їбланів (ой, пробачте, регіонів), яка фактично була при владі. Але зараз важливо не знайти винного, а провести необхідні зміни. Дуже сподіваюсь у цьому насамперед на "Самопоміч", адже там чимало людей із головою та досвідом підприємницької діяльності.

Далі, нам потрібно донести до наших стартаперів, що десь там нас ніхто не чекає, а тому слід працювати на власному ринку, на благо свого народу і держави. Якщо це розуміють ті ж поляки, чому не розуміють українці? Чому нас привчили орієнтуватись на США, паРашу, а тепер - і Європу, хоча внутрішній ринок має колосальні потенціали? Це буде непроста задача, і для її виконання нам, знову ж таки, буде потрібна підтримка із боку держави. Наприклад, реальні пільги для малого бізнесу та починаючих підприємців, реальні державні програми по підримці стартапів або - як мінімум - не вставляти палки в колеса. Я багато спілкуюся із людьми, які і раді були б чесно жити і працювати в Україні, але не готові цього робити, тому що... тому що це просто не модно! Смішно і сумно водночас. Схоже, прийшов час прививати культуру підприємництва на власній території.

І останнє, з плином часу нарешті будуть певні показники ефективності стратегії. Портібно їх чесно показувати, аналізувати і покращувати. Важливо, щоб цим займалися люди, які вірять в результат і готові боротися за нього не зважаючи на перешкоди (привіт екс-міністру Шереметі). Я переконаний, що якщо наші інвестори почнуть активно вкладатися в місцеві компанії, які орієнтовані на локальні ринки, ці компанії почнуть показувати неймовірні результати. А Україна із зони тестування перетвориться на економічно привабливий регіон. Прошу звернути увагу, я не кажу, що не слід звертати увагу на проекти, що здатні до стрімкого масштабування. Подальше масштабування - це завжди профіт, але не слід ігнорувати власний ринок і власну економіку.

Наприкіць, тепер давайте поглянемо на все вище сказане мною через призму загальної теми - недостатнього розуміння учасниками ринку (як стартаперами, так і інвесторами) суті проблем та відсутність бажання шукати шляхи їх вирішення. Картинка складається слідуюча: ми маємо велику кількість гарних профільних спеціалістів. Але ці спеціалісти не вміють чи не хочуть думати над глобальними питаннями, натомість шукають відговорки, щоб робити так, як всі їхні колеги. Зараз, наприклад, популярною відговоркою є війна на сході. А до того всі любили казати "один в полі не воїн" (ще раз привіт Шереметі). А до того - ще щось було. І так було завжди і завжди буде, доки ми нарешті не знайдемо в собі сили і не покладемо цьому край. То може час настав?

З найкращими побажаннями і найглибшою повагою до усіх, хто робить чесний бізнес в Україні. Вірю в наше світле майбутнє.

С.Д.